🤗

 Мені здається, що світ втратив би більшу частину своєї жорстокості, якби люди відавали б більше своєї доброти. Чи задумувались ви, як часто ви раните інших через те, що заділи вас? Всі ми маємо право на емоції, але я не вірю в те, що ми не в силі їх приглушувати. Ви можете послати людину, яка перебуває у похилому віці, навіть якщо ви на зриві? Я думаю 80% людей скажуть ні. Адже вас остопорить повага до людини, яка прожила більшу частину свого життя. То що заважає це саме зробити до інших? Якщо ви приглушили емоції в тому моменті, значить у вас є сили зробити це і в інших ситуаціях. Якщо накриває буря. То зробіть паузу. Підніміть слухавку скажіть " Я не можу говорити, наберу пізніше ". Вийдіть з кімнати, побудьте на одинці. Випийте стакан води, покуріть , займіть себе чимось. Кожен знає, що його заспокоює. Але не виплискуйте це все на не виних. Сила є і вона лише у вас. Якщо ви не в силі справитись з собою , то на що ви тоді здатні? Це великий маршрут, це великий кусок роботи. Але якщо ви навчитесь боротись із своїм Я, то вам буде під силу люба задача. Якщо людина не ужалила вас у відповідь, промовчала, відшутилась. Це не значить , що їй не болить. Це не значить, що з нею так можна. Це не значить, що вона може стати боксерською грушою коли вам заманеться. Просто є люди " терпіли". Які готові ковтати, вони можуть подавляти свої емоції, щоб не задівати у відповідь. Але ви навіть не уявляєте, що у них всередині. Якщо людина старається підняти вам настрій, старається надати підтримку, то не відштовхуйте цей скарб. Коли болить голова ви п'єте аналгін? От і з людьми также. Якщо ви звикли справлятися із головною білю без аналгіну, то просто скажіть " дякую таблетка не потрібна". Старайтесь відавати доброту, розуміти людей. Чужа біль також біль. Якщо вам не складно вислухати то зробіть це. Якщо вам не складно запитати " чи потрібна допомога " то зробіть це. Але робити це треба не для галочки. А якщо дійсно у вас є енергетичне бажання допомогти. Адже строїти добродушного і бути ним це різні поняття. Лицемірство видно. А доброта відчувається. Якщо знаєте що вині, то постарайтесь згладити . Є люди які не можуть у відкриту попросити вибачення, бо гординя заважає чи ще шось. То зробіть це поведінкою. Навіть чашка чаю з ваших рук, це вже крок . Пам'ятаю 9 років тому, я сіла у тролейбус. І мені так було важко, що я в не силі була терпіти. І плакала прямо на сидіні дорогою додому. Майже доїхавши до пункту призначення, до мене підійшла жінка , яка висловила мені душевні слова. 9 років пройшло а я її пам'ятаю. Вона не загоїла те, що мені боліло. Але вона дала якийсь промінчик хоч на мить. От уявіть ситуацію зайшли в магазин. Сидить продавець взагалі по настрою на мінус першому поверсі, а ви йому шоколадку презентуйте посміхніться і підіть. Уявляєте як людині буде приємно. Да чужій людині. Да вас не повино хвилювати чуже. Як прийнято це говорити в 21 столітті. Але ж приємно... А вас не грітиме той факт, що ви підтримали? Мене дуже. Да це дико, не зрозуміло. Але якби на масовому рівні пішов би такий рівень обміну. Ви уявіть якби все круто розверталось. Кожен би з нас був чи станкою всіх. Посмішка б рятувала, витягувала, добре слово загоювало б. Жорстокість і тяжкість життя не пропала б. Але якби кожен надавав би 1% своїх крил іншому, інший би іншому і так по кругу. То ми літали би... Не треба думати ой це не оціниться, а це не нада, а це буде як здрасті, а це ше шось. Ви РОБІТЬ. От просто берете і робите. Людина не оцінила байдуже. Не подякувала байдуже. Не відповіла байдуже. Відавайте доброту, не будьте жадні на емоції, на добрі вчинки, ваше плече дуууууже широке, там може багато хто поміститись я вам чесно говорю. Ви навіть не уявляєте свою силу. Робіть це для себе. Якщо ви наповнені цею енергією ізлучайте її. Не бійтесь бути дивним для когось. Не зрозумілим. Не правильним. Диким. Не таким як всі. Якби я цього боялась, то мій би рот мовчав би 24/7. А от я така, і шо ? І нічо))) Живу. І навіть у свої депресивні стани, коли я видихуюсь. До мене завжди приходять рішення. До мене приходять люди. І я знаю, що це бумеранг. І оце все піднімає мене. Я так вдячна Богу за те ,що маю. Всі ми привикли просити шось. Щастя ,гроші, нову роботу ше шось. А ви почніть із подяки. А потім все інше. Чим більше відаєш тим більше получаєш. Пам'ятаю як мене шахраї на олх розвели на 5 тисяч. На той час це були кошти. Смутку не було меж. А на наступний день, мені клієнт скинув премію за роботу у розмірі 5 тисяч. Я не очікувала , це було так приємно. Ви уявляєте, як Бог мене однією рукою навчив а іншою погладив. Я вийшла у фінансовому плані по нулях. А в духовному я засвоїла урок, і подякувала за те що мене цінять і я маю таку людину . Тому я вважаю що в тій ситуації в мене було аж два плюса і жодного мінуса. Якщо говорити за людей. Адже я чую " не всі заслуговують " , "Лена треба вибірково ". ля ля ля. Я не перебираю. Я готова відавати усім. Але люди , які являються частинкою мого сердечка в бонус отримують любов. Всім дякую.