Думки пост дев'ятий
Сьогодні увечері по традиції роблю вечірній звінок батькам, і мама мені говоре " Доця а ти бачила, що твориться?". Хмммм а що ? Зайди в новини, подивись відео і почитай ( ситуація в Лаврі). Заходжу, дивлюсь, читаю. І в голові просто моя улюблена фраза по життю " Іспанський стид". Це що світ перевернувся? Люди, що ви творите? І ви смієте називати себе релігійними? Віруючими? Божними? Людьми, які ідуть за словом Божим? тьху на вас. А ще більше тьху на той словесний понос, що лунає з ваших вуст. Як же гидко, дивитись на те як ви бєте поклони, на той мерс, що виїжджає, на те цілування рук батюшкі, на це все лициміря. На оці ТУПІ ваші очі. Ви навіть не уявляєте які вони тупі. Просто наче загіпнотизовані якісь. Мене так переповнюють емоції. Який позор.... Я не розбираюсь в багатьох речах. Я не знаю коли служба. Я не знаю як " правильно " себе потрібно вести у церкві. На якій стороні стояти під час служби і до якої ікони слід вклонятися. Я не знаю коли...