💜
Хочу розказати вам, про зустріч яку я сьогодні мала. Іду з роботи, зайшла в маркет за продуктами , топаю така. І відчуваю як хтось мене бере за руку. Повертаюсь. Стоїть жінка, років 45, середньої статури, гарної зовнішності, і запитує в мене чи не маю я запальнички. Сказавши ні. Вона не пішла, а стояла на місці. І тут я поглянула їй у вічі. Незнаю, як описати, але вони просто палали від болю. От знаєте в мене на секунду склалось таке враження, що я провела ренген її душі. Вона не плакала, але плакало її серце. Я це відчула. Незнаю чому, я запропонувала випити з нею кави. Вона погодилась. Присівши на лавочку біля парадного, вона зачекала 10 хвилин, поки я піднесла два капучіно. І тут почалася розмова. Незнайома мені людина, почала розповідати про гіркоту своєї долі. Я не лізла до неї, вона сама. Розповіла про те, як вона боїться йти додому до свого чоловіка, адже побої його страшні, про те що радість приносять їй лише її собачки, про те як виросли діти, про алкого...