Пост 16

 Кожен раз обіцяю собі,що буду відноситись до людей так, як вони до мене. І кожен раз переконуюсь, що доброта в мені сильніша за гордість. Хто я така, щоб судити? Осуджувати? Повчати? Я вважаю, що кожна людина обирає свій шлях. За своє життя, я почула чимало історій. Одні говорили, що вийшли заміж бо батьки змусили і отак от Лена і живемо. Якось так але живемо. Одні говорили, що дитину родили бо той чи інший наполіг. Інші , що потратили десять років свого життя на навчання в сфері медицини, бо так потрібно було, династію треба було продовжувати. Хоч самі ненавидять її. І отак слухаєш, одних, других, третіх. І одне питання? Вам, що одягнули кайдани? Вам хтось пістолет у віски наставляв? Ну от серйозно. Вся наша стежина по життю, наша доля, наше життя іде таким рухом, яким ми повели. І рух цей вибір. Лише через ваш вибір, у вас таке життя. І саме цікаве те, що вибір робите ви. На якій роботі працювати, з ким жити, де жити, скільки дітей мати, з ким дружити, кому довіряти. Коли говорите, що в мене не було вибору. Це ви самі себе дурите. Коли у вас нікчемне життя і ви звинувачуєте в цьому батьків і увесь світ. Це ви самі себе дурите. Коли ви не досягнули мети, то саме легше сперти це на обставини, погане дитинство, відсутність підтримки. І цим самим ви себе дурите. Назвіть мені хоч шось, на що у зрілому віці ви вплинути не в силі? Я уточнила у ЗРІЛОМУ. Все те, що ми проходимо, всі перемоги і невдачі це все через наш вибір. Але життя не може проходити на лайті постійно . Ми в соціумі. І це нормально, що життя підкидує нам задачки. Розгадаєш, круть. Не розгадаєш отримаєш урок. Я люблю спілкування з людьми, які старші за мене. Я люблю слухати їх висловлювання. Це формує мене. Я комунікабельна людина. В студентські роки, я завжди була в центрі компанії. Мене оточувало багато людей, я любила цю всю двіжуху. Телефон не замовкав ніколи. Я не замічала того, що мене оточували і токсичні люди. От мені не подобалось те чи інше. Але всеодно я спілкувалась. Питання для чого? І тоді я зробила вибір на якість а не на кількість. Зараз в мене стоїть, такий фільтр. Що мені страшно від того, що буде через 10 років. Я залишила в свому житі тих людей, душа яких мені близька. Розмови з якими мені приємні. Якщо я з вами відверта, це означає що ви в моємі колі. Всі інші це просто фон. Я говорила це раніше але і повторюсь зараз. Я вірю в долю, я вірю в те що все випадкове не випадкове. Я вірю в те, що в кожного є своя місія в житі. Я вірю в те, що саме доля підкидає нам людей, обставини. Я вірю в те, що вищі сили вирішили в якій родині, кому з нас народитись. Я вірю. Але і знаю. Що тільки від нашого вибору залежить , як ми проживемо життя. Або приймаємо і пливемо по течії. Або ламаємо і ідемо своїм шляхом. Трохи горбатим, дещо важким. Але своїм. Кожен новий рік люди загадують в новорічну ніч бажання на наступний рік. А я в новорічну ніч, завжди подумки аналізую чому саме цей рік мене навчив і до чого привів. Ціль бачу, в себе вірю, іду. Я хочу донести, що не бійтесь своїх думок і бажань. Приймайте їх. Не бійтесь робити крок. Якщо на зараз то коли ? Навчіться слухати себе. Найдіть свою силу. Моя сила це віра. Я не із богомольних. Але у Бога вірю. І коли мені важко прийняти рішення ( вибір). Подумки завжди говорю, Боже допоможи, якщо не моє відведи. Аналізуйте своє життя, почуйте себе, знайдіть свою силу і крокуйте з власним вибором у світле майбутнє. па па