💥

 Яка людина є щасливою ? Щастя це неймовірні відчуття. Це одне з найвеличніших станів, яке тільки може бути. І якщо ви його маєте, то ви щасливчик. Яка людина є щасливою ? От кожен думає. Якщо є сім'я, діти, гроші, великі гроші, робота, криша над головою, хліб на столі. То це вже автоматом щастя. Тіпа чого ти від жиру бісишся. Але це далеко не так. Все те, що перераховано це важелі, стандарти. До яких має стримитись кожен. Для мене це як давно написана книга. Родився галочка. Вивчився галочка. Одружився галочка. Діти галочка. Робота бізнес галочка. Далі всьо живи і не рипайся. Бо так треба, так " правильно ". Невже ви ніколи не зустрічали людину, в якої є все з переліченого але вона не сяє ? Я зустрічала. І я можу зрозуміти її. А все через те, що щастя це впершу чергу стан душі. Не може бути людина щасливою, якщо в ній немає гармонії. Де черпати гармонію ? Як на мене, то в коханні. Весь день іде на перекосяк, там халепа , тут проблеми. І раз телефонуєш до людини, до якої серце тягнеться, і вона його заповнює заповнює. Проблема не ділась, халепа осталась. Але стан змінився. Посмішка з'явилась. Що відчуваєш ? Нехай короткострокове але щастя. Кожен має кохати. Дружину, чоловіка, дітей, собаку, котика. Будь кого...Але лише тоді коли чаша серця наповнена, то тоді буде щастя. Я давно зрозуміла, що можна бути " в моменті " при любих розкладах. Чоловік жінка разом 30 років, нема дітей. От бідні вони думають сусіди. А чому бідні? Може для них достатньо належати лише собі? Це їх вибір і якщо вони щасливі вдвох. То це ок. Є сім'я чоловік жінка діти , і все життя на сйомних квартирах. Бідні вони думають сусіди. А чому бідні? А може їм в кайф так жити. Може вони багато подорожують і в них немає прив'язки до " керпіча". Не треба жити нормах соціуму. Треба жити, як того бажаєш. Не треба боятись робити вибір в житті. Навіть самий кардинальний. Навіть самий осуджуючий. Не бійтесь. Ніколи! Пам'ятаю іду додому з роботи. Такий день був важкий. Якось все йшло не по плану, проблеми вилізли. Весь день держалась, посміхалась. А як вийшла за двері, то вже повністю проникла. Іду така, сама себе жалію, гружусь. Заходжу в АТБ і заїжджає жінка на інвалідному візку. Очі горять, сміється, дитинка збоку. Поїхала на візочку яблучка вибирати. І тут я стою, на своїх двох і нию про себе, як мені херово. Мене в той момент, як молнія вдарила. Як же соромно стало за себе. Тут ще моя сінтементальность включилась. Я вийшла і заплакала. Давши слабинку на 10 хвилин, я взяла себе в руки. Мораль така, що поки серце б'ється. То ти можеш змінити все, жити життя і шукати щастя. Яке обов'язково тобі посміхнеться.