💬

 Як це жити коли ти відчуваєш все? Тяжко. От дивишся на людину і зчитуєш її, переймаєш всі емоції, хапаєш все, як губка. Вона нічого не говорить, а тобі й не треба, ти сама все бачиш. Мало того, що бачеш, відчуваєш, переймаєш, проживаєш ці емоції разом з нею, хоч людина навіть не здогадується. Ше й вишенька на торті!!! Ти не можеш заспокоїтись, поки не допоможеш. Я не знаю, як це пояснити. Але зустрічаєш ти людину, зчитуєш її біль, хапаєш на себе і якщо ти не зробиш нічого для того, щоб ту біль приглушити, в тебе цей важіль який ти хапнув буде сидіти. І спокою нема ніякого. Тебе починає відпускати лише тоді, коли ти відаєш шось хороше в замін. Я розумію, як це дивно чути. Але це мої реалії. Ось наприклад іду по вулиці, стоїть бабуся торгує петрушкою , я йду дивлюсь на неї. Розумію, що вона стоїть за 10 грн. Бо їй важко. Але мені не потрібна та петрушка, тому проходжу повз. Але пройшовши вже досить далеченько, мене загризає шось в середині. І я вертаюсь, купую ту петрушку, яку не їм, але мені вже спокійно. І все я можу йти далі. Парадокс їй Богу. Якщо я проведу бесіду з людиною,яка щаслива і вона наповнить мене позитивом, то мене роспирає і в мене потрібність відавати. Я беру скидаю якісь анекдоти, звоню до своїх і веселю їх. Після цього всього, також приходить спокій. Мабуть це називається емоційна прив'язаність. Але так важко жити, коли ти считуєш людей як сканер емоційно, коли ти дивишся на світ інакше. Коли тобі говорять, що колір блакитний а для тебе він небесний. Відчуваєш себе, не такою як всі. Інакшою. Я боюсь своїх снів, адже бачу їх дуууууже рідко. Але коли бачу, то 100% все здійсниться. Я вірю в те, що молитва допомагає мені вирішити проблеми. Я вірю в карму, долю в знаки свише. Я не підпускаю до себе людей. Адже знаю, що ці люди просто так в моє життя не заходять. А тих кого підпустила, до без тями боюсь втратити. Адже вони мої люди, душа їхня мені рідна. І в мені потім живе страх, що вони прийшли в моє життя для досвіду, а не для життя . І я хапаюсь за них, як за кислород. Адже не вмію відпускати, від слова взагалі. Я пам'ятаю запахи. Я пам'ятаю, як пахла ромашка, яку я вирвала для мами коли мені було 5. А також знаю , як буде пахнути ця сама квітка коли мені буде 55, яку я також для неї вирву. Дивлюсь на світ інакше, сприймаю інакше, живу інакше, та взагалі все інакше...В мене все.