Думки пост шостий

 В цьому пості хочу зацепити таку тему, як прощення. Кожен із нас стикається з цим. Є люди злопам'ятні, хоч це слово мені не дуже довподоби, я би хотіла замінити його на черезмірну ранимість. Чому саме на нього? Тому що якщо людину образити, зробити їй боляче, це означає що було задіто душу та почуття. Відчувати біль, розчарування, радість, смуток, щастя це нормально. Це життя, це наша емоційність. Кожна людина в залежності від свого характеру, проявляє емоції по різному відповідно і на образи реагує по своєму. Є люди, як вогонь. Спалахують , їх емоції в стані гніву, перекривають розсудок, в них все пече , все горить. Їм хочеться кричати на все на всіх, для того щоб бути почутим, кимось або чимось. Вони дуже емоційні до обставин. У стані гніву, можуть ранити до таких ран, що залатати їх буде важко. Як правило ці люди дуже відкриті до людей, до світу. Вони відаються почутям і обставинам повністю. Якщо люблять, то до мурашок. Якщо працюють то до перемоги. Важко переносять поразки, і уроки долі. Враховуючи їхню відачу до світу в цілому і людей, вони прагнуть до себе абсолютної любові і розуміння. Коли образити цю людину. Вона дуже емоцінірує, тому що в голові пазлик не складається. Я тут для нього.... А він.... Я тут для неї.... А вона..... Я тут все зробив, все відав... А мені.... Суть уловили? Їх мозок працює в наступному порядку. Якщо я роблю все. То і ти відячуєш тим же. Якщо я тобі все. То і ти мені все. 80 на 20. Або 70 на 30. Це не про них. Лише всі 100. І лише на постійній основі. Таким людям поруч потрібна людина, яка буде для них духовним наставником. Їм не потрібно, щоб ти пахав на рівні їх. Їм потрібно щоб ти заповнював їх духовну чашу. Це можуть бути слова підтримки, слова віри, слова прояву почуттів. Звісно ці всі слова і кроки прояву потрібні всім. Але для емоційних людей, з гарячим характером вони життєво необхідні. Ці люди, як правило вибачають лише " своїх", для чужих місця нема. Але і "своїх " в лади чужих перенесуть швиденько. Як докипить. Є люди спокійні, вони емоції показують рідко. Але горять в середині до тла. Цим людям важче . Терпіти вони можуть довго. Знаєте вислів " Бійтеся гніву спокійної людини ". Так в цих словах глаголить істина. Якщо цьому типу людей не знайти вихід, як виплескувати свої емоції ( бокс, танці, спів, тощо) , то може бути катастрофа. Не потрібно бачити в цих людях мішень і влучати в ціль зі словами " прокате" . Їх треба розуміти, що їх холодна емоційність це не слабкість, а особливість. Але в кінці кінців, до якого б типу людей, ви не належали, моментів образ не обійти. Мені частенько говорили " Лена от не можу я пробачити, за оце все, от не можу ". Океу. Пробачити ні. А зрозуміти можеш ? Приставимо ситуацію, є у вас подруга. Ви дружите багато років, стали рідними, розповідаєте все одна одній. Ну кровиночки. І тут настає момент, і через якусь дрібничку сварка, і ця сварка приводить до розриву спілкування. І тут включається " як так можна" " ми скільки дружили" "а тут таке " " та пішла вона, больно нада " бла бла бла і в цьому дусі. А тепер вдох видох. Да ви дружили. Безперечно ця людина для вас близька. Да безперечно ви відчуваєте пустоту. Але задайте собі питання, чому так сталося? Постаратесь не пробачити а зрозуміти. Можливо людина віджила уже свою роль, виросла, помудрішала... або людині вже накипіло ( не дуріть самі себе, що все було лайтово). В любому випадку, хтось із вас перешагнув іншого. Або в духовному, або в моральному, або в психічному стані. По іншому бути не може. Що робити якщо не можете пробачити? Перше зрозуміти. Друге подякувати. Подякуйте людині, за те що була у вашому житті. Подякуйте людині за те що супроводжувала вас. Подякуйте людині за все, що робила для вас. Подякуйте людині, за те що була поруч увесь цей час. Коли дякуєте, згадайте лише приємні спогади. Наповніть свою чашу теплом. Коли подякуєте то зрозумійте. А коли зрозуміли і подякували тоді відпустіть. Я вірю в долю і вірю в знаки. І тому точно знаю, що люди не випадкові. Одні для життя, інші для уроку. Кожна людина, що приходить і уходить, залишає слід за собою. І цим самим формується ваша особистість. Я точно знаю, що "моє"не уйде. А що " моє" вирішую я. Люблю всіх. До зустрічі