Думки пост 13

 Давайте поговоримо про ризик. Я вважаю, що успішна людина це людина яка вміє ризикувати. Адже по суті, ризиковість це крок у не бачане. Живем живем живем опа проблемка. Раз проблемка, значить що треба? Правильно рішить ? Як рішить ? Ооо тут уже люди діляться на свої категорії. Одні сидять і чекають поки воно само розсосеться. Інші подивляться, що люди роблять значить і я так зроблю. Одні гороскоп почитають, сприятливі дні вирахують, другі будуть пару днів ходити з цим і голову мучити. Але ж рішення всеодно прийдеться приймати )) по суті лише тягнеться час. Я живу по принципу "була не була". Це не означає, що мною керує легковажність, або мені байдуже на моє життя. Це означає, що я не люблю зациклюватись. В мене така сфера діяльності, що кожного дня шось трапляється. Якщо один день пронесло, значить на другий день буде джек пот. Такий ритм навчив мене швидко приймати рішення. Максимум, який я собі даю це переспати ніч з цим. Але як показує практика рішення було прийнято одразу, а ця ніч це просто як перевод подиху перед дією. Мені легко це все дається адже я привикла приймати удари. Мені боляче постійно, але я собі в голові даю настрой що це мій досвід і мій шлях. Тому Лена ти мусиш, ти маєш , ти дієш. Коли ситуація якась критична, я налаштовуюсь. Уявляю самий гірший ісход подій, пробуваю в тому стані пару хвилин, приймаю його. І розумію, що не такий він уже й поганий той стан. Можна діяти. Є приказка яку говорять всі - " зваж всі за і проти ". А я не можу зважувати. Життя перемінне, тут наче і за а тут уже і проти. Люди міняються, думки міняються, ставлення міняється, земля кругла по орбіті обертається. Сталої величини нема ніде , то як я можу шось зважувати? Єдиний мій критерій якому я не зраджую це совість. Мій тип характеру не дозволяє мені пройти повз неї. Я розумію головою що оцей шлях він легший, і я впевнена що пронесе, що все вийде. Але є одне но.. Не по совісті. Коли виникає оце но, одразу іду іншим шляхом. Навіть якщо він важчий і ризиків більше,навіть якщо я наслідків не знатиму, навіть якщо карти на кону будуть великі. Всеодно піду ним. Адже якщо я вчиню не по совісті. То моє Я, мене розтопче. Я себе втрачу. І моральний дух підкоситься. Ще бувають моменти, коли і так не так, і ето не ето. Тоді вибираю шлях незнаності. Адже якщо тут я вже все прощупала, і виходу нема. То там я не знаю чи є вихід, але прощупати не зможу поки не зроблю крок. Оцей крок і є ризик. І в більшості випадків він мене не підводив. Коли я програю, то для того щоб не погрузнути в депресняк починаю зразу восприймати ситуацію по іншому. Не програла, а здобула урок. Не кай себе, а дякую всиленій за цей урок. Адже ти його здобула, значить висновки зробила, значить далі так не вчиниш. А якщо далі ти не спотикнешся по цих граблях бо дьогтю ковтнула і все зрозуміла. То що це ? Перемога чи поразка? Однозначно Перемога. Мене надихають люди які пруть як паравоз. Життя спідкає а вони піднімаються і всеодно йдуть. Такі люди ви круті. Понятно що є і друга сторона медалі. Коли ти хочеш щоб тебе " пожаліли " , оцінили, подякували. Адже людина це не стальне серце , кожному хочеться тепла. Чи є у вас такі люди, після розмови з якими навіть у похмурий день серце плеще? Якщо є. То тримайте цих людей біля себе і дихайте з ними в один такт. Пам'ятайте що завжди має бути взаємність енергій. Якщо ваша людина вам словами душу гріє, а ви не на скільки многословні. Проявіть свою вдячність іншим чином. Наприклад пригостіть кавою з тортиком. Просто так, без поводу, чисто на вдячності і повазі. І пам'ятайте життя це гра а люди в ньому актори. Всіх цьом