Думки пост 12

 Особиста незалежність. Чи задумувались, ви колись над цим ? Я вважаю, що щасливою людиною є та людина, яка поставила особисті кордони і дотримується їх. Тобто стала незалежною всередині себе. Якщо вас грузить якась людина, то пошліть її. Да отака я баба яга, і шо ? Для чого мені оточувати себе людьми, які мені в напряг ? Для чого мені робити шось аби бути угодною для когось, але в ущерб собі? Для чого мені себе емоційно спустошувати а інших цим самим наповнювати? Для чого мені одягатися по трендах , якщо я люблю зручний " не модний" одяг ? Для чого мені ? Для чого? Якщо хтось хоче купити мою свободу, то це вам обійдеться в не один мільйон гривень. Покладіть мені ці кошти а потім поговоримо ))) І оце ви знаєте моє саме любиме. Чоловік повинен бла бла бла. Жінка повинна бла бла бла. Ніхто нікому нічого не винен. А тим більше не повинен. Люблю людей, яким начхати на думки оточуючих, люблю людей які живуть у кайф. У свій кайф. Нехай для когось не зрозумілий, але в свій. Лише до людей жертв приходять і кажуть " ти то не так, ти це не так, а ось тут тоже не так". І та похнюпивши носика починає робити " все так" . А до бабусі ягусі так не підійдуть. Вона ж " не нормальна" ))) побояться. Іду якось додому з роботи на днях, проходжу по алеї. І бачу картину шикарна дівчина з довгим волосям, великими очима, з ямочками на щічках. І збоку неї ВОНО не охайно одягнений, щітина на обличчі. І він починає привселюдно її гнобити, бо наче б то вона купила білий хліб а він любить чорний. Боже як це не гарно дивилось. Крики, замахування рукою , мені здавалось що ше трішки і вона впаде на тротуар. Тільки не ясно від чого, чи від його удару, чи від емоційного тиску. В голові було лише одне " біжи красуня, біжи ". І скільки таких ситуацій навколо? та повно. Кожен сам вибирає, як жити і куди рухатись. Для того щоб добитись успіху у будь якій справі. Має бути одне постійно- дисципліна. Дисципліна у всьому. Не треба мене вчити як я маю діяти і що я маю для кого з вас робити. Не треба кожному із вас включати психолога і вчити мене жити. Якщо мені потрібна буде допомога я піду до компетентної людини заплачу їй кошти, і вона мені по полочках розкладе мені мій психологічний стан (М.А. цьом). А якщо серйозно в мене є люди, думка яких для мене цінна, словом яких я дорожу. Ці люди вміщаються на одній лодоні. І мені цього достатньо. В них не має заздрості, вони не заглядають мені в зад, вони мені не годять, вони мене оберігають. Говорять конкретику, правду. Болюча вона чи ні. Їх не цікавить. Вони це роблять во благо. І за це я їм поклоняюсь і за це вони займають місце в моєму серці. І саме головне вони це роблять бо я це дозволяю і поощраю. По іншому не дано. Я раніше дуже дуже дуже переживала коли втрачала когось з свого оточення по різних обставинах. А зараз я зрозуміла, я не втрчаю. Просто відпускаю із вдячністю. Кожна людина прийшла для чогось, згуляла свою роль і пішла. Своя людина вона залишається. Любу ситуацію можна прийняти без болю, якщо проаналізувати її помисл. тому шукайте ці помисли, виставляйте кордони, і щастя лине