Думки пост десятий

 От кожен із вас має свій круг спілкування. Багато хто говорить в мене багато друзів, знайомих, людей які "завжди" зі мною. А чи справді це так? Ви не думали, що є таке поняття як "удобні" люди. І в саме цей вислів, ви можете увійти. Удобні це які? Це ті, які закриють потреби постороніх просто так, бо вони ж хороші. Їм важливо бути для всіх добрими. Позичаєте ви кошти Петру на постійній основі. Да він відає. Потім знову позичає, знову відає. І так по кругу. Але варто вам один, другий, третій раз відмовити, без причини, от просто так. Все ви зразу перестаєте для нього існувати. А знаєте чого? Бо перестали бути зручним. Ваша місія для нього завершена. Тому що якщо ви вважали його за друга, то він вас за людину в якої завжди можна взяти в найм, і вона не відмовить. Те саме з допомогою. Була в мене "подруга " телефонує слово два і поможи. Допомогла, дякую допобачення. Місяць два проходе. Телефонує слово два і поможи. Допомогла, дякую допобачення. Так тривало довго. Бо ж осознання ситуації не одразу приходить. Потім знову телефонує слово два допоможи. Відмовила. По цей день дзвінка чекаю )))) Не потрібно плутати дружбу і користь. Адже дружба це поняття взаємне. Там потяг=відача. Це не монолог а діалог. Це коли тобі людина не байдужа. Коли ти сама хочеш допомогти, вислухати, підтримати. І те саме з її сторони. Коли людина доходить до того, що починає розуміти коли вона удобна а коли потрібна. Не проходить безслідно. Звісно тебе це задіває. Але чим далі час, чим більше фільтруєш, то наче вже й не так. Є тип людей, яким подобається бути зручними. Їм подобається, бути для інших добрими, хорошими, безвідмовними. Але це все ж в ущерб собі правда? Коли людина відає енергію, вона обов'язково має отримати її. В цьому світі все має бути в балансі. А якщо ти постійно відаєш і нічого не отримуєш в замін то тоді упостошієш. От як в роботі. Ти працюєш цілий місяць, втомлюєся, викладаєся а потім тобі дають грошову винагороду. Чаші енергії більш менш вирівняно. А якби ви ходили цілий місяць на роботу а вам не заплатили, що тоді? от бачте. Так само і з людьми. Не бійтесь відмовляти, не бійтесь видаватись " поганими". Адже всеодно є люди, які люблять вас з вашими тараканчиками. Ще я працюю над тим, щоб навчитись розуміти справжнє ставлення і помисли людей до себе. Щоб не записувати себе в "їхній" круг передчасно. А реалістично дивитись на речі. Адже кожен знає, що взлетіти легко а приземлення не завжди вдале. До зустрічі