Думки пост сьомий

 З кожним роком свого життя,  все більше пізнаю грані цього соціуму. Інколи мені здається,  що я мала не народжуватися в 21 століті,  дуже воно жорстоке для мене.  Мене дивує те, що для інших норма. Я вчиняю по мірках людей " не правильно ". Адже взаємно оказується це синонім " не правильно ". Прикольно правда ? Добре живеться мабуть людям, які погоджуються з думками оточуючих,  або роблять вид, що погоджуються. Ідуть так собі за стадом,  переживають щоб нікого не образити, завжди хочуть бути на висоті у очах інших людей, думка суспільства важлива думка, людям зі сторони видніше,  ці всі бредні сидять в їх головах. Згадую я 28 лютого 2022 року. Українці зрозуміють, що то був за період. І ситуація була наступна, приїхала я до батьків за межі міста. Тому що на той момент,  це важалось більш безпечним варіантом. В кошильку в мене готівки немає, всі кошти на картці. Приходжу в один магазин картки не приймають, в другий теж ні,  в третій четвертий п'ятий...До банкомату черги кілометрові... І відчуваєш себе не повноцінно від слова взагалі.  Так батьки купляли додому продукти, оплачували мої потреби.  Але я так не можу, відчуваю себе неловко.  І тут всі жителі містечка були підписані на групу в телеграмі, де публікувались новини міста. Магазини скидували який товар їм прийшов ( молочка, ковбаси, хліб), на якій АЗС є паливо тощо. Тобто великий чат людей, які згрупувались і обмінювались інформацією. І тут після очірідного посту, про те що в магазин "*****" привезли цигарки чекаємо всіх зранку о 8. Мене бомбануло. Я виставила пост звернення до підприємців громади, з проханням надати можливість розрахунку банківською картою у торгівельній мережі ( адже раніше з цим проблем не було) . Звернення було написано в діловій мові, де чітко було сформульовано всі обурення. Мій пост назбирав тисячу лайків, але ЖОДНА людина не підтримала у відкриту ( в коментарях ), було багато смс в особисті, які я потім тупо видаляля бо вони заспамили мені дірект , але жодного відкритого коментаря. Чому? А тому що люди боялись говорити. Місто невеличке  , всі один одного знають, а раптом не спрацює, а їм потім жити. О Боже який стид...А ще в тій групі був мер міста, і як це так перед ним отак себе вести. Всі боялися його реакції.  В кінці кінців через 30 хвилин, як я опублікувала свій пост. Мене тупо блокують і видаляють із закритого чату теї спільноти. Тобто людина , яка висловила думку за усіх людей,  оказується в бані чату. Що роблю я ? Правильно дублюю своє звернення в особисті повідомленння меру міста на його сторінку у фейсбук. Через три дні, мені відповідають що зараз форс мажор, штрафів нема, і тому підприємці працюють як можуть.  І мені говорять, що я маю бути вдячна їм за все. Я писала як звичайна людина а також як бухгалтер,  бо точно знала, що однією з причин чому всі підприємці відключились від банківських систем є скриваня доходу. Люди гребли все, навіть не ходові позиції стали ходовими. Каси лопали.  Банківську виручку не приховаєш від податківців а готівку запросто. От і працювали так ці підприємці . думали вони за людей чи за себе? Я думаю коментарі лишні.  З боку мене сиділа менша сестра і наблюдала за цим всім.  Я їх сказала " комашечка заповни, не страшно що ти ідеш одна проти всіх,страшно коли ти ідеш за всіма вопреки собі ". Мати думку це нормально. Мати думку не схожу на думку більшості це теж нормально.  Я створила свій блог, і точно знаю, що є люди , які читають і не погоджуються зі мною. Але мені в кайф що мене почули. Як часто ви приймаєте дзвінки від людей,  які хочуть чисто по сердечному запитати як у вас справи ? От в мене наприклад так багато контактів, що я мусила придбати додаткову пам'ять на гугл диску( адже зберігаю їх всі там, да не модно, застаріло, але мені зручно). А по суті не враховуючи мою родину в мене є мало номерів, абонентів яких цікавить як я, отак по людські,  по сердечному.. Без роботи, без консультацій в оподаткувані,  без цього всього. А просто поговорити. Про те, як сонце сьогодні сяє. Цих номерів так мало, що пальців на руках для них забагато. Пам'ятаю одну розмову. Мені було 21 рік, і я сиджу спілкуюсь на той момент зі своїм роботодавцем.  І шось мова за шось заходить і мені говорять,  Лена люди використовують людей, от я використовую тебе, того, третього десятого і ти так само. Пам'ятаю вийшла з кабінету.  І так обурювалась.  Думаю, оце чуш. Хіба так можна. Але я навіть не задумувався тоді про те, як часто по життю я буду згадувати ті слова в тому кабінеті.  Мені важко так від цього світу. От правда. Я відкрита людина, привикаю швидко. Хочу щоб на моє хороше, відповідали хорошим. Але ж це егоїзм? Як я можу требувати від людей,  того що вони не можуть давати або не хочуть? Є над чим подумати, але цю тему висвітлю в наступному пості. Всім па па