Думки пост п'ятий

 Мій пост буде про матеріальне і духовне. Світ це матеріальна матриця. В якому без грошей тобі важко буде існувати. За харчування плати, за лікарню плати, за освіту плати, транспорт, комфорт, житло, відпочинок, розваги тощо. За все необхідно платити. Тобто кошти це по суті інструмент, без якого прилад не працює. І якщо в тебе дешевий інструмент, то прилад працює слабенько,  середньої політики інструмент трішки краще, дорогий якісний інструмент ооооо оце воно.  І вся ця матриця розпустила так свої нитки, що заполонила все. І на це все дуже сумно дивитись. Адже в погоню за матеріальним , втрачається духовне. Тобто одиниця виміру даного всесвіту, це гроші. Звичайний папір. Але ж не може бути так все погано. Адже людина, що народилась. Вона така мила, посміхається на " агу", оченятка сяють коли бачать маму чи тата, дитина тішиться коли її просто лоскочать, вона вдячна за теплі обійми . Вона цілує тебе за те що ти їй приніс горнятко молока. Вона любить тебе, за твою любов до неї. Коли питаєш в дитини " А ти мене любиш?"  У відповідь чуєш "Да". І коли говориш покажи як. Вона до тебе прижимається так сильно,  так крепко, так по особливому. Що все на світі можна поставити на паузу , а ці обійми на повтор. Дитя, ще не пізнало цієї матриці світу. Душа чиста на роспашку, сміх такий щирий,  оченята як пуговки і ручки як промінчик сонечка. Дитя не знає,  що її чекає в майбутньому,  і якби ми дітей не оберігали . Свою стежину пройде кожен. Буде біль, розпач, перемога, поразка, сміх, сльози,  розчарування,  щастя. Але це все є життя. Обов'язок батьків підготувати своє чадо до цього всього. Не треба виховувати бізнесмена чи майбутнього президента . Потрібно виховувати у людині людину. Задача вберегти у своїй дитині всю цю ніжність, доброту, безневиність яка в ній присутня на даному етапі. Якщо у вас вийде. То дитина піде у світ, який буде потрошку щодня її псувати. Але враховуючи, що ви їй залишили багаж знань, доброти , відчуття поваги, людяності вагон. То якщо навіть і світ буде потроху це все в неї заберати, то до дна не дійде ніколи. Мій девіз по життю людину красять манери. І це правда. А особливо відчуття поваги і вдячність. Хочу навести приклад з житя двох осіб, за якими я наблюдала зі сторони досить довго і вкінці зроблю висновок. Дівчинка Ольга і Марійка, дружили разом із садочку. Розділяли одне ліжечко, грали в піджмурки,  прогулювали разом школу, потім ділились досвідом першого поцілунку, першрго кохання, далі пішли навчатись, і обоє вийшли заміж. Дівчинка Ольга з сім'ї заможної.  В неї був дорогий вуз, одразу після закінчення вузу житло. Кошти для старту своєї справи. І Слава Богу,  що батьки мали змогу допомогти своїй дитині. Вона вийшла заміж і молодість її стартанула легше чим в Марійки. Ось їм уже по 20, вони все ще стараються зберегти дружбу дитинства. Ольга дарує , Марії дорогі парфуми на свята, а та їй вишиває картину. Ольга на весілля Марії дарує путівку на хороший курорт. А Марія ікону,  як благословення у її домівку. Года йдуть. Але так, як Ольга стала успішною в бізнесі, то їй стало не так цікаво з Марією. Адже в неї змінився круг спілкування, інтереси.  Вона в погоню за багатим життям почала втрачати моменти. Марія спекла печиво, заварила ромашковий чай і написала Ольга приходь я тебе чекаю. У відповідь я не маю бажання,  часу, я зайнята. І так все частіше , частіше. І вузилок який було зв'язано між ними потихеньку розплутувався. Потім Ольга почала вести себе зверхньо, на кофтинки які показувала їй Марійка вона фукала  адже це не прада. На парфуми що це спиртяка. На домашній бульйончик,  що це не їжа сьогодення. Пиріжечки які раніше заминала за обидві щоки,  вже стали псувати її фігуру. Прогулянки по парку, це нудно. Краще посидіти в ресторані. І таких прикладів дуже багато. В кінці Марія не витримала і вирішила закінчити  їхнє спілкування,  адже по суті його і так не було вже дуже давно. І коли вона наважилася на це. То почула у відповідь багато бруду, як за неї платили в ресторані,   згадалася і путівка дарована на весілля сто років тому. А в кінці прозвучав вислів " я тобі те, я тобі те, а ти мені шо ?".  Під словом "те" мались на увазі матеріальні блага.  Марія ковтнула це все і мовчки пішла. І звісно.... хіба в цьому світі потрібно цінити, просте дякую.  Цінити моменти за кавою. Цінити жести допомоги, не зв'язані з коштами. Наприклад забрати речі з хімчистки бо вона часу немає. Приїхати в час ночі, бо їй важко. Поняньчити її дитятко, коли їй потрібно кудись. Спечений пиріг до столу,  це все маячня. Поради, які надавала Марічка також. Тобто якщо вона не могла робити подарунки фінансово значимі, але робила інші з любов'ю. То це все не ціниться? Це все маячня бо вона кошти не потратила? А якже час ? А як бажання? А як же любов з якою це все робилось ? Як же ? Невже це все пиль ? Непогано бути Оксанкою в Києві, куда гірше стати Ксенією там.... І коли мені Марія це все розповідала прозвучала фраза її гроші зіпсували,  вона такою не була. Ні була. Кошти не псують людей. Кошти це інструмент ( вертаємось до початку посту ) і як ним управляти вирішує людина. І нажаль не всі питання цим інструментом вирішити можна. Якби мені дали одне бажання на вибір.  І сказали загадуй що хочеш, воно здійсниться. Я би загадада,  щоб всі люди які є не виліковно хворими або на стадії смерті одужали.  І цим самим зменшився б увесь біль на світі. Адже здоров'я не купиш за кошти. Коли вам ваша кохана людина зірве букет польових квітів і призентує.  Не кажіть,  що він жлоб. А прийміть цей дар з велечезним коханям і подякою. Цінуйте лише відношення до вас, вчинки по відношенню до вас, жести по відношенню до вас. Якщо у вас є можливість фінансова більша, допоможіть ближньому.  Можливо вас Господь наділив таким інструментом,  з метою щоб через вас молитви інших здійснювались.  Гляньте на Анжеліну Джолі,  багата мадам.  А допомагає діткам з Африки, займається благодійністю,  вона не відає останє вона ділиться. Якщо у вас є можливість діліться.  А немає то просто з вдячністю приймайте. Нехай кожен з нас не втратить у собі , те маленьке дитя яке сміялося від " агу" і обнімало своїх батьків так крепко крепко крепко...